Майдан-2013
- Подробности
- Категория: Владимир Ильин
- Дата публикации
- Автор: Kefeli
- Просмотров: 2551
МАЙДАН-2013
(хроніка)
22.11
Анатомія 22-го листопадового ранку
підтвердила наміри осені.
На жаль, втручання зими неминуче…
24.11
Якийсь, на диво, позитивний дощик
у нашому занедбаному світі,
в якому ще нічого, після Господа,
доладного, здається, не створили,
де тільки все руйнуємо
й пустуємо в руїнах,
де навіть кращого обрати не спроможні –
ні шлях, ні долю, ні людину,
бо кожний сам по сóбі, не з людьми…
29.11
З планети UTOPIA
повертаємось до планети REALNIST.
На жаль, не вперше…
30.11
СПРОБА УСВІДОМЛЕННЯ І ВИЗНАЧЕННЯ
Адже ж все є у нас:
Земля і Небо, Київ і Дніпро!
Немає тільки нас – шукаєм все, шукаєм…
Спочатку Україні Україною слід стати,
а нам всім, відповідно, – українцями її,
тобто країною людей, людьми,
і тільки після цього вже –
гадати, обирати:
Схід – Захід, Азія – Європа…
А краще мо залишимось собою?!
Інакше нам – тинятися світами,
як не одне століття поспіль…
Цей листопад, Майдан, здається,
у вічність не підуть, як інші...
Тому: сьогодні,
не чекаючи на вибори, імпічмент тощо,
я президента виголошую персоною non grata –
у хаті, Києві, країні, де живу!
На жаль, це все, що можу зараз.
Приєднуйтесь, брати,
приєднуйтесь, хто може!..
6.12
Доки в одній – дві України,
немає совісти й свого Мандели
не буде кольорових снів у нас,
а може, й ніяких не буде не буде…
*
Схвильований Майдан,
як той жебрак, без снігу грудень,
один неспокій, конвертована у березень зима, лише тривоги…
і дещо, сховане до часу в них,
і дещо, не розв’язане в мені...
7,8.12
Небо кольору пустелі,
кольору часу і простору,
що я їх не знаю,
кольору неба –
не над Землею вже, а десь…
Такий от ефект окупації другої…
А я все квітневі хмари шукаю… весільні… травневі…
9.12
РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ
Озима в нас зима,
іще осінній сніг…
А що, коли зійде міцним колоссям?!. …й міцним колоссям стане?!.
14.12
Грудень гіркий на смак,
часом – металевий зовсім,
тримаюсь – подихом Майдану!..
19.12
Останні грудневі дні підганяють один другого,
та кожний з них триває незвичайно довго.
Гарантія життя – до понеділка…
20.12
Переглядаю своє довкілля –
ні зірки не бачу своєї, ні місяця.
Ісходить, здається, Майдан…
21.12
Якщо я кажу – біле,
а ти мені кажеш – чорне!..
Я починаю вагатись. А ти?..
21-22.12
Засмуги більш, ніж Майдану,
з пів-України, мабуть,
більше, ніж нас. Проте…
*
Лишився острів Майдан посеред України
часів окупації якимись чужинцями,
які не розуміють ні себе, ні нас
й зневірені вщент –
генетично модифіковані начебто…
*
Музика – це завжди хтось співає:
людина чи річка, скрипка, оркестр або степ…
двадцять другого, в день сонцестояння,
співали Майдан і небо над ним,
і хтось іще ті інші, інші…
24-25.12
Хмари заважали Місяцю знайти мене на Майдані,
а мені заважав відчай.
І через те я … І тоді я…
*
Ото – моя зірка
в найвисокому небі!
Або… або твоя?..
25.12
Тут полузимняя зима,
декабрь почти весенний
и новая страна – Майдан!..
26.12
Здається, нічого робити більше тут,
як знятись всім Майданом разом,
хто хоче-може, зрозуміло,
до неба! І не повертатись!
Як Атлантида. Друга вже тепер…
Учора, десь опівночі, ледь-ледь,
ще трохи і – злетіли б,
коли Оксана Ярова якоїсь миті
на Авемарію (враз) перетворилась…
27.12
Туманом гріється грудень,
Майдан – подихом власним,
я, знову, – чеканням…
28.12
Витру сльози з обличчя Землі,
витру твої, свої
та попрошу у неба… та звернуся до неба...
1.01.14
“ВСТАВАЙ, МИЛА МОЯ, ВСТАВАЙ…”
Вячеславу Вакарчуку
Ще не заселений ніким
перший ранок 2014-го, вірніше – доранок.
Я теж – минулорічний ще.
Ні коней не бачу, ні снігу…
Проте не врахувати всіх боргів, питань, незвершень.
О, Господе, скільки роботи! И все – на двох…
“Вставай, мила моя, вставай!..”
*
Перше січня 2014-го –
його лише трьохсотшістдесята частка
і, разом, – вічність…
2.01
Вдивляюсь в обличчя неба.
Більше утоми, ніж неба,
навіть очі закрило.
Чи то від землі якесь лихо, від мене?
Чи зверхнє воно?!.
2-3.01
Неспричиненно не впізнаю
знайому січневу зірку над Майданом.
Добре, хоч вона мене впізнає –
бо очі її не затьмарені відстанню.
Тоді вже дивимось одне-в-одне до ранку.
– Спочиньте, Діво, – кажу їй нарешті.
– Спочинь і ти, – відповідає…
3.01
ЕФЕКТ МАЙДАНУ
Ввечері, на Майдані
перетворююсь на людину,
конвертовану в Людину Майдану.
До ранку.
А вранці, на тому ж Майдані
повторюється все – тепер ранково.
До вечора.
А ввечері – іще…
В. Ільїн, на 3.01.2014