Концерт для друга
- Подробности
- Категория: Юрий Егоров
- Дата публикации
- Автор: Kefeli
- Просмотров: 936
КОНЦЕРТ ДЛЯ ДРУГА
Ну, що, мої маленькі друзі! Ви сьогодні добре поводилися? Слухалися батьків? Не бешкетували? А уроки вже зробили? А, ви ще в садочок ходите! Ну, якщо ви усі такі старанні, тоді слухайте нову казку.
Жив у нашому місті багатий чоловік, торговець сукном. Мріяв, що його єдиний син продовжить справу батька. А юнак, навпаки, хотів поїхати навчатися до столиці, щоб стати музикантом. Торговець всіляко цьому чинив спротив. Одного разу, розлючений неслухняністю, він прогнав сина з хати і наказав оточуючим, щоб ніхто йому не допомогав. Кілька днів юнак голодний тинявся по місту. Ночував на вулиці в міському парку. Містяни йому співчували, але боялися впливового батька, який мав репутацію людини недоброї і образливої. І лише немолода праля не витримала і дала вигнанцю грошей.
– Цього вистачить,щоб доїхати до столиці іспробувати виконати мрію.
– Ви не боїтесь мого батька?
– Ні. Єдине, чого боюсь – це власної совісті.
– А якщоу мене не получиться?
– Я впевнена, що все утебе складеться добре. Ти – здібний юнак. Сповнений сил і не зможеш все життя провести в суконній лавці.
І юнак, що отримав неочікувану підтримку, покинув рідне місто. Його батько дізнався про співчуття пралі і страшенно розлютився.Торговець мав намір покарати жінку за втручання в його сімейні справи. Але все ж таки, в останній момент передумав…
Пройшло немало років. Батько поїхавдо столиці, знайшов сина і залишився задоволений його успіхами. Вони помирилися. А потім син приїхав відвідати батька.
Він уже мало нагадував того тендітного невпевненого юнака. Видатний музикант, відомий на всю країну піаніст, хто сам створює музику. Елегантний красень.
Першого ж дня він розшукав пралю. Жінка постаріла і вже кілька років не працювала. Жила самотньо в невеличкій кімнатці на краю міста. Він прийшовдо неї в гості. Їм було про що поговорити. Музиканту хотілося віддячити жінці, за ту важливу допомогу, яку вона колись надала. Він запропонував поїхати з ним до столиці і жити в його оселі.
– О, ні!– відповіла вона.– Колись я мріяла покинути це місто. Також як і ти, жила метою, але, видно, не вистачило рішучості і таланту. А може, просто не знайшлося людини, яка б у мене повірила і допомогла…
Що тепер про це згадувати?! В цьому маленькому містечку пройшло моє життя. Тут усі мене знають іповажають. Кожен повинен бути на своєму місці. От, можливо, ти якось приїдеш до нашого міста з концертом…
Тоді б, мене запросив послухати чудову музику.
– Але це занадто маленька платня за Вашу участь в моїй долі. Візьміть хоча б гроші
– Не ображай мене. Хіба гроші чогось варті порівняно з музикою? Повір, я нічого не потребую.
– Я так не згоден.
– Там на площі по недільних днях біля собору на старенькій скрипці грає дівчинка. Сирота. Опікується нею місцевий священик. Він старий, також як і я. Але , можливо, ти їй зможеш чимось допомогти?
– Не хвилюйтесь, в ім’я нашої дружби я зроблю усе необхідне. В столиці у мене своя музична школа і дівчинка не залишиться без нагляду.
Епілог
Минув ще один рік. Наближалося Різдво. І ось піаніст знову приїхав до рідного міста.
На Соборній площі спорудили концертний майданчик. Яскраві афіші запросили всіх мешканців на виставу, яку музикант присвятив своєму старому другу – добрій пралі. На афішах їїі м’я стояло поруч з світовою знаменитістю. На концерті щаслива жінка сиділа у першому ряду, поряд з батьком музиканта.
Ніколи раніше місто не знало нічого подібного. Дивовижна музика нікого не залишила байдужим.
Перед закінченням концерту, піаніст вивів на сцену юну скрипачку і заключну мелодію вони зіграли разом…
Переклад на українську Людмили Хорошевої (Україна)
Художник Тетяна Нікольска