Золотая Серия. Книга Елены Гешко "Альтанка для души"
- Подробности
- Категория: Издать книгу Золотой Серии
- Дата публикации
- Автор: Kefeli
- Просмотров: 655
Альтанка для душі. Вірші та проза. /О.Гешко. Київ: Золота серія «Письменник в інтернет - просторі», 2021 – 72 с.
Шановний читачу! Я рада зустрічі з тобою на сторінках моєї нової збірки поезій.
Я впевнена, що гортаючи сторінки цієї книги, ти обов’язково знайдеш щось собі для душі: щось таке, що примусить замислитися і згадати вже перегорнуті сторінки життя, що розворушить минулі або теперішні почуття, що западе в душу і покличе до дій.
Я зведу альтанку для душі, щоб було де відпочити й насолодитися красою рідного слова й нашої буденності, огорнутої в павутинку римованих рядочків.
Я пишу тільки те, чим живу, що бачу і відчуваю в оточуючому мене повсякденні, чим живуть мої близькі і друзі. В цих рядках – саме життя, сповнене радості і смутку, надій і сподівань, любові й ненависті. Таке воно – просто життя.
Олена Гешко
Стежинка до весни та літа
У душі кожної людини живе поезія. Бо кожен з нас не лише неодноразово зачаровувався оточуючим світом, але й намагався змінити його на краще, занурювався у романтичні пласти повсякдення, шукав щось нове, неповторне. Навіть у нинішній непростий, досить прозаїчний час поезія продовжує впевнено жити та розвиватись, залучаючи до свого таємничого світу нових і нових прихильників.
Саме про це подумалось, коли прочитав збірку віршів Олени Гешко «Альтанка для душі». Знайомство з творчістю цієї поетеси для мене розпочалося під час проведення в жовтні минулого року фестивалю «Сузір’я духовності» в Ірпені. Вірші Олени пригорнули увагу своєю невимушеністю, доброю простотою, відвертою сповідальністю. Нова збірка авторки стала підтвердженням цих привабливих особливостей творчості.
Перший розділ майже повністю присвячений місту Львову, що й не дивно. Його архітектура, собори, старовинні будинки не могли пройти повз увагу романтичної душі. Живе спілкування з оточуючим світом заряджає на створення високохудожніх рядків, ось хоча б таких:
«Слова мовчали. Падали в асфальт…», «На серці вже давно лежить печать, Немов метелик ніжний на осонні…».
Далі в збірці йдуть поетичні роздуми про життя, про його непрості дороги. З великою материнською любов’ю та ніжністю написала Олена вірш, присвячений рідній донечці, і це є яскравим підтвердженням її чуйного, щедрого, а значить по-справжньому поетичного серця.
Побачити в знайомому щось нове, у звичному незвичне — особливість творчої людини. Тож радієш за авторку, коли бачиш такі щирі і зримі рядки про, здавалося б, зовсім звичайне:
«Свічки каштанового цвіту
Поглянь, навкруг, із краю в край.
Стежинка між весною й літом
Веде, здається, прямо в рай.»
Емоційно насиченим, багатим на художні образи та знахідки уявляється розділ «І цвіт каштанів поміж листопаду». Тут віднайдеться з добрий десяток гарних ліричних віршів, написаних з душевною віддачею та щедрістю. Серед них можна назвати «Тривожить знову нас осіння ніч», «Не йди», «Подрузі», «Скажи мені…» та ін. Можна було б процитувати як приклад не один рядок. Та поділюсь з читачами цією досить-таки емоційною і хвилюючою строфою:
«Чого ж тобі, здавалося, ще треба?!
Любові? Ніжності? Спокуси й каяття?
Ти прихили до ніг коханих небо
Й повір, що лиш у цьому — суть життя».
Олена Гешко не цурається й прозових замальовок (розділ «Мої акварелі»).
Ці замальовки точні в зображенні деталей, емоційно наповнені, вони доброзичливі, після їх причитування якось по-весняному сонячно стає на душі і з’являється віра в те, що, окрім негараздів, у житті набагато більше прекрасного і світлого.
І воно для людини – більш важливе та очікуване.
Читаючи ці замальовки, помічав ті, що сподобались, та й напомічав практично всі без винятку: «А завтра – Новий рік», «Передчуття весни», «Вишневі ночі», «Явдошина заметіль», «Горобиновий рай».
Зі світлими почуттями завершив знайомство зі збіркою поетеси. Олена Гешко знаходиться у тому прекрасному віці, коли молодечий романтизм добре поєднується з певним життєвим досвідом. І це поєднання, впевнений, стане хорошим підґрунтям для творчого розвитку і здолання поетичних (а можливо й прозаїчних?) висот, чого й хочеться щиро побажати авторці.
Сергій КРИВОНІС,
член Національної спілки письменників України.
