Золотая Серия. Книга Маргариты Шеверногой "Мавка в мегаполісі"

Золотая Серия. Книга Маргариты Шеверногой "Мавка в мегаполісі"

ББК 84  УДК 82-1

Ш 37

ISBN -978-617-7494-41-5

Мавка в мегаполісі. Збірка віршів /Маргарита Шевернога. Київ: Золота серія «Письменник в інтернет-просторі»

Чи зможе Мавка, чисте й беззахисне природне створіння, вижити в місті? Як дівчині знайти кохання в мегаполісі й не загубити себе? Чи правда, що поети – трохи божевільні? Мавка, русалка, поетка, божевільна, причинна – у поезії Маргарити Шеверногої це синоніми. 

Читаючи нову збірку подільської поетеси, ви впірнете у хвилі незайманої краси і чуттєвої насолоди, заглибитеся на дно людських пристрастей і підніметесь до вершин філософського розуміння буття.

Книжка буде цікава і тим, хто тільки розпочинає пошуки себе в цьому світі, і тим, хто вже подолав чималий відтинок відміряного долею шляху 

 
 

Коли мені було років п’ять, я вперше почула слово «божевільна». З трамвайного вікна побачила, як засипаною опалим листям алеєю осіннього парку просто серед калюж кружляє в вальсі золотокоса дівчина. Вона здавалась мені невимовно прекрасною! Як заворожена, проводжала її очима, доки трамвай не оминув старовинного парку.

– Божевільна, – хтось промовив.

Я не спитала, що означає це слово. Зрозуміла так: «Боже! Вільна!» І довго ще у мене воно асоціювалося з божественною красою, легкістю, невимушеністю і абсолютною свободю.

                  МАВКА  (БОЖЕВІЛЬНА)

Комусь, можливо, я здаюся божевільною.

То й що? Я рада!

Так добре іноді забутись, стати вільною!

Людського стада

Дрібна частинка непомітна, нерозпізнана,

І раптом – ось вам! –

З’явилась Мавка, босонога і розхристана,

З рудим волоссям.

Яскрава цятка серед сірості й буденності –

Духмяним трунком.

І мрієш: стане диво це в природній єдності

Тобі дарунком…

Вальсує Мавка серед парку старовинного

З опалим листям,

І не спотворити чола її невинного

Ніяким вістям.

Брудні калюжі з каламуттю розпрощалися

І марять небом:

Якщо літає та, просочена дощами вся –

Землі не треба!

Юрба байдужа насувається лавиною.

– Що ще за Мавка?

Зметуть, розтопчуть, щастя визнають провиною:

Чужа – і крапка!

Тож краще справді бути трохи божевільною:

Дитятком щирим!

Кружляти в танці повітрулею свавільною

Над містом сірим… 

                            ЦВІТ ЩАСТЯ

Смарагдовий килим духмяних зарошених трав

Шовковими стеблами ніжно лоскоче нам п’яти.

Ти з дому мене рано-вранці сьогодні украв

На луки травневі цвіт щастя казковий шукати.

 

Промінчики перші підсвічують краплі роси,

Вкриваючи луки іскристим вогнем самоцвітів.

Тамуємо подих, милуючись дивом краси,

Шукаючи цвіт неземний – найпрекраснішу з квітів.

 

Хто бачив цвіт щастя? Рожевий, блакитний – який?

Як можна знайти дивовижу, котрої не знаєш?

Але я упевнена: щастя бутон – золотий!

Вогненний, гарячий – в кишеню такий не сховаєш!

 

Давно загубили на луках буденне взуття,

І одяг потроху скидаємо, змоклий до нитки.

Я знаю, коханий: в минуле нема вороття,

На сонці паруючи, швидко зникають відбитки.

 

Волога тканина принадно окреслює стан, 

Хвилює прозорість бажань і відверта чуттєвість…

В траву опускаємось, ніби пірнув в океан…

Спиняється час... Довжиною в життя ця миттєвість…

 

Розморені сонцем і щастям наповнені вщерть,

Оновлені духом, як після святого причастя,

Нарешті сприйматимемо золоту круговерть

Пухнастих кульбабок…Так от ти яка, квітка щастя!