Золотая Серия. Книга 3D Маргариты Шеверногой "Мавка в мегаполісі"
- Подробности
- Категория: Издать книгу Золотой Серии
- Дата публикации
- Автор: Kefeli
- Просмотров: 933
ББК 84 УДК 82-1
Ш 37
ISBN -978-617-7494-41-5
Мавка в мегаполісі. Збірка віршів /Маргарита Шевернога. Київ: Золота серія «Письменник в інтернет-просторі»
Чи зможе Мавка, чисте й беззахисне природне створіння, вижити в місті? Як дівчині знайти кохання в мегаполісі й не загубити себе? Чи правда, що поети – трохи божевільні? Мавка, русалка, поетка, божевільна, причинна – у поезії Маргарити Шеверногої це синоніми.
Читаючи нову збірку подільської поетеси, ви впірнете у хвилі незайманої краси і чуттєвої насолоди, заглибитеся на дно людських пристрастей і підніметесь до вершин філософського розуміння буття.
Книжка буде цікава і тим, хто тільки розпочинає пошуки себе в цьому світі, і тим, хто вже подолав чималий відтинок відміряного долею шляху
Читать книгу МАРГАРИТЫ ШЕВЕРНОГОЙ можно в БИБЛИОТЕКЕ НАШИХ КНИГ 3D
Коли мені було років п’ять, я вперше почула слово «божевільна». З трамвайного вікна побачила, як засипаною опалим листям алеєю осіннього парку просто серед калюж кружляє в вальсі золотокоса дівчина. Вона здавалась мені невимовно прекрасною! Як заворожена, проводжала її очима, доки трамвай не оминув старовинного парку.
– Божевільна, – хтось промовив.
Я не спитала, що означає це слово. Зрозуміла так: «Боже! Вільна!» І довго ще у мене воно асоціювалося з божественною красою, легкістю, невимушеністю і абсолютною свободю.МАВКА (БОЖЕВІЛЬНА)
Комусь, можливо, я здаюся божевільною.
То й що? Я рада!
Так добре іноді забутись, стати вільною!
Людського стада
Дрібна частинка непомітна, нерозпізнана,
І раптом – ось вам! –
З’явилась Мавка, босонога і розхристана,
З рудим волоссям.
Яскрава цятка серед сірості й буденності –
Духмяним трунком.
І мрієш: стане диво це в природній єдності
Тобі дарунком…
Вальсує Мавка серед парку старовинного
З опалим листям,
І не спотворити чола її невинного
Ніяким вістям.
Брудні калюжі з каламуттю розпрощалися
І марять небом:
Якщо літає та, просочена дощами вся –
Землі не треба!
Юрба байдужа насувається лавиною.
– Що ще за Мавка?
Зметуть, розтопчуть, щастя визнають провиною:
Чужа – і крапка!
Тож краще справді бути трохи божевільною:
Дитятком щирим!
Кружляти в танці повітрулею свавільною
Над містом сірим…
ЦВІТ ЩАСТЯ
Смарагдовий килим духмяних зарошених трав
Шовковими стеблами ніжно лоскоче нам п’яти.
Ти з дому мене рано-вранці сьогодні украв
На луки травневі цвіт щастя казковий шукати.
Промінчики перші підсвічують краплі роси,
Вкриваючи луки іскристим вогнем самоцвітів.
Тамуємо подих, милуючись дивом краси,
Шукаючи цвіт неземний – найпрекраснішу з квітів.
Хто бачив цвіт щастя? Рожевий, блакитний – який?
Як можна знайти дивовижу, котрої не знаєш?
Але я упевнена: щастя бутон – золотий!
Вогненний, гарячий – в кишеню такий не сховаєш!
Давно загубили на луках буденне взуття,
І одяг потроху скидаємо, змоклий до нитки.
Я знаю, коханий: в минуле нема вороття,
На сонці паруючи, швидко зникають відбитки.
Волога тканина принадно окреслює стан,
Хвилює прозорість бажань і відверта чуттєвість…
В траву опускаємось, ніби пірнув в океан…
Спиняється час... Довжиною в життя ця миттєвість…
Розморені сонцем і щастям наповнені вщерть,
Оновлені духом, як після святого причастя,
Нарешті сприйматимемо золоту круговерть
Пухнастих кульбабок…Так от ти яка, квітка щастя!
